Вони й одягалися по-різному. Прокопій носив стильний, хоча й не зовсім модний одяг, а Спиридон любив убиратися ефектно, але в стилі дрібного буржуа. Він носив плащ спортивного крою з погончиками, на голові картатий англійський кашкет, а на ногах спортивні черевики на платформі з природного каучуку. Він скидався скоріше на тренера жіночої баскетбольної команди міста Н, ніж на головного технолога такого підприємства важкої індустрії, як ЗСС.

Але і як тренер він викликав би подив, і то неабиякий. Тренер звичайно простує до мети найкоротшим і найлегшим шляхом, а Спиридон — навпаки. Найлегше і найшвидше він міг би потрапити до «П'яних вишень», сівши біля заводу на перший автобус, а через п'ять хвилин пересівши на центральній площі на другий. Зручно і надійно! Він же обирає вкрай непевну дорогу через іще більш непевне поле, до того ж смерком, коли з захмареного неба от-от посіє холодний осінній дощ.

Причини такої суперечливої поведінки? Гадаємо, їх слід шукати не в психіці нашого технолога, а головне в тому, що вій живе на центральній площі і вікна його чудової квартири виходять саме на зупинку, де зустрічаються перший і другий автобуси. Чекаючи другого маршруту, наш технолог ризикував би потрапити на очі дружині, якій він кілька хвилин тому сказав по телефону, що затримається на позачерговій нараді в директора десь години до десятої. Тим, хто пройшов випробування подружнім життям, легко уявити, які сімейні бурі зчиняються в таких випадках! Бо ж закон фізики невблаганний: тіло не може перебувати водночас у двох місцях!

Спиридон Хафезов надто шанує свою дружину, яка до того ж працює судовим слідчим в Н-ському окружному суді, щоб наражатися на сварку, та ще через якийсь там закон фізики!

Тому він воліє дістатися до корчми «П'яні вишні» навпростець через поле, а не головною дорогою.

Третій у групі — інженер-програміст Димо Карадимов.